?

Log in

No account? Create an account
Previous Entry Share Next Entry
Війна і мир
harrrk
Найцікавішим, найзагадковішим і надзвичайним місцем заобрійнійного королівства був Королівський Дитячий садок. Всі дівчатка королівства тихо зітхали і рахували дні до того моменту, коли їм дозволять нарешті відвідувати його. Маленька принцеса Аря щодня закреслювала у Великому королівському календарі число і міркувала: ось–ось; ще трохи-трохи; ну, ще ось трішечки, і прийде цей день.

Одного разу на календарі не залишилося незакреслених чисел, і король мовив:

- Дорога моя дочка, ти була слухняною дівчинкою, ти багато чого вмієш, гадаю, ти гідна, щоб піти до Королівського Дитячого садочку.

- Ураааа! - закричала Аря, але тут же схаменулася, адже виховані дівчатка
не кричать. Тоді вона зробила реверанс, посміхнулася і сказала:

- Дякую, татусь.

На ранок, маленька принцеса, переступила поріг дитячого саду.

У Арі перехопило подих: «- Яка краса!»

Яскраве вранішнє сонце пробивалося крізь листя дерев. На маленьких галявинках паслися косулі, виблискуючи своїми посрібленими ріжками.
Довговухі кролики жували соковиту травичку, весело стрибаючи між квітучих лип. Між маленьких, майже іграшкових будиночків, бігли вдалечінь рейки, а на них стояв справжній потяг. Машиніст в синьому комбінезоні задзвонив в дзвін і оголосив:

Королівська Дитяча дорога вітає вас! Наш поїзд відправляється на екскурсію по Королівському дитячому садку, вас чекають- зупинки «Чарівний ліс»,
«Гора Дивовижна», «Водоспад Бажань» та «Золота лагуна». Прохання не забути узяти купальні костюми та бутерброди. Прошу займати місця!

Треба відзначити, що вагони в потязі були зовсім не прості, вони могли вільно їхати по рейках, плисти по морю, а якщо треба, легко піднімалися в повітря, перелітаючи перешкоди, і так само легко опускалися назад на рейки. Але найчудовіше в цих вагонах було те, що кожному пасажирові діставалося місце біля вікна, просто інших місць у вагонах і не було.

Цілими днями маленька принцеса Аря проводила в дитячому саду і не могла нарадуватися як чудово їй тут. І все б було добре, коли б не одна дівчинка, єдина дочка барона фон Бокка, її ясновельможність Любелія Прозерпіна Діффенбахія фон Бокк. З перших днів вона старалася якось нашкодити Арі. Любелія була старша Арі на два місяці і вище на пів-голови. «А ну посунься, малявка!»- кричала вона Арі. - «Ей ти, коротун, забирайся з моєї галявини, тут я грати буду!». Намагаючись довести Арю до сліз, вона підсипала їй за обідом сіль в солодкий компот. Вона штовхалася, ставила підніжки, забирала кращих ляльок, але не гралася з ними, а просто звалювала їх в купу і нікому не давала їх узяти.
«Яка погана, розпещена дівчинка» - сказала собі принцеса Аря, - «Ось вже з кого брати приклад не потрібно, так з неї».

А час йшов, і на кінець місяця, був призначений Королівський бал, всі дівчатка Королівського Дитячого садка були запрошені з батьками на нього. Вранці в сад Аря прийшла в новому платті. Це було дуже красиве, біле плаття з мереживними манжетами і маленькими блискучими як діаманти, зірочками. Матуся-королева сама дуже довго вибирала це плаття, вже дуже принцеса була у ньому гарненька.

- Як лялечка, - подумала принцеса, стоячи біля великого дзеркала, і тут ззаду пролунало:

- Ей малявка! А ну, забирайся від мого дзеркала!

Звичайно ж це була юна баронеса фон Бокк, вона теж готувалася до вечірнього балу, на ній було ніжне рожеве плаття з великим бантом зпереду.

- Що, оглухла ? - закричала у саме вухо Любелія і штовхнула Арю. Такого сильного поштовху Аря не чекала, вона втратила рівновагу і гепнулася своїм прекрасним, білим платтям прямо на брудну підлогу.

- Ну, все! Це війна! - сказала Аря. І схопилася за бант на платті Любелії. Ніжна матерія тріснула і бант залишився у Арі в руках.

Дівчатка з жахом подивилися один на одного.

- Які ж ми дурні, Любка, сказала Аря, - увечері бал, як же ми підемо туди у такому вигляді?

- Катастрофа ! - зарюмсала Любелія, - татко обіцяв, якщо я буду себе добре вести, подарувати мені живого поні.

- Спокійно! - твердо сказала Аря, - мама навчила мене користуватися ниткою та голкою, давай своє плаття, миттю буде як нове .

Сльози вмить висохли в очах Любелії:

- А я люблю прати, у себе в будинку я перепрала всі речі - сказала вона, - тільки нікому не розповідай, хай це буде наша таємниця.

- То це мир? - запитала маленька принцеса і простягнула мізинець.

- Мир. - відповіла Любелія, обхопивши Арін мізинець своїм.

Весь день дівчатка прали, зашивали і прасували свої наряди і увечері чисті і красиві, разом з батьками прийшли на бал. Король, Королева і маленька принцеса зустрічали гостей і коли прийшли фон Бокки, Любелія підійшла до маленької принцеси, зробила реверанс і сказала:

- Вам так личить, це біле плаття, ваша високість.

Маленька принцеса, відповіла ще глибшим реверансом і сказала:

- А Ваш бант, ваша ясновельможність, просто чарівний.

* * *